Багато пацієнтів скаржаться на сухість очей, яка часто супроводжується різними ознаками подразнення – печінням, свербежем, відчуттям піску в очах, почервонінням. У більшості випадків, коли не йдеться про серйозні захворювання, у таких пацієнтів діагностують синдром сухого ока. Що це за хвороба, чому виникає синдром сухого ока, та що з ним робити, розповімо докладніше.

Чому виникає сухість очей

Поверхня очей завжди достатньою мірою зволожується слізною рідиною. Плівка, яка вкриває поверхню органу зору, не лише зволожує, а й виконує захисну функцію – вимиває частинки пилу, мікроорганізми, сторонні предмети, здатні викликати інфекцію або пошкодження рогівки,

Слізна плівка складається з ліпідного, водного та муцинового компонента. Порушення в роботі хоча б одного типу залоз, відповідальних за продукування цих компонентів, призводить до виникнення синдрому сухого ока.

Основні причини виникнення синдрому сухого ока:

  • системні, аутоімунні та хронічні захворювання, зокрема цукровий діабет, ревматоїдний артрит, гормональні зміни під час вагітності, менопаузи та ін.;
  • патології та інфекційні захворювання органів зору – хронічний кон’юнктивіт, рубці на рогівці і кон’юнктиві, порушення роботи слізних залоз;
  • дефіцит жиророзчинних вітамінів (ретинолу та ін.);
  • алергія;
  • офтальмологічні операції, при яких порушується слізна плівка.

Чинники, які підвищують ризик виникнення синдрому сухого ока:

  1. Природне старіння організму.
  2. Робота за комп’ютером (зменшена частота моргання очей і великі навантаження на органи зору).
  3. Температура і вологість повітря (спекотний сухий клімат, дуже вітряна погода, тривале перебування у приміщенні з увімкненим вентилятором, працюючим конвектором, кондиціонером).
  4. Носіння контактних лінз.
  5. Часті та тривалі авіаперельоти (дуже сухе повітря всередині літака).
  6. Паління.

За відсутності своєчасного лікування синдром сухого ока може мати серйозні ускладнення – перфорація, ерозія рогівки, кератокон’юнктивіт, блефарит, кератит, погіршення зору, незмикання очної щілини.

Які способи лікування синдрому сухого ока

Способи лікування лікар визначає індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням типу і ступеня прояву синдрому сухого ока. При незначних порушеннях призначається комплексне медикаментозне лікування, яке включає:

  • препарати штучної слізної рідини з різним складом і різною в’язкістю (залежно від типу і ступеня тяжкості захворювання);
  • протизапальні та антибактеріальні препарати – за показаннями;
  • імунотропні, глюкокортикостероїдні препарати – за показаннями;
  • метаболічні препарати – при дегенеративному ураженні рогівки.

Також пацієнту рекомендується обмеження зорових навантажень, дотримання режиму харчування (збалансований раціон, що складається з продуктів, багатих на вітаміни А, С, В2, Е, Омега-3, калій і кальцій, селен, цинк).

У деяких випадках, зокрема при ускладненнях і патологічних дефектах рогівки, будови органу зору пацієнту призначають хірургічне лікування синдрому сухого ока. Операція спрямована на закриття сльозовідвідних каналів, відновлення виразок рогівки, що довго не гояться, усунення перфорацій. У сучасній офтальмології використовують щадні методи хірургічного лікування: лазерна коагуляція, діатермокоагуляція, кератопластика.

Профілактика сухості очей

Лікування не знадобиться, якщо ви будете дбайливо ставитися до здоров’я органів зору. Лікарі-офтальмологи рекомендують:

  • контролювати зорові навантаження;
  • при роботі за комп’ютером робити перерву кожні півгодини і намагатися часто моргати;
  • пити достатньо рідини, правильно і збалансовано харчуватися;
  • виключити чи мінімізувати вплив агресивних факторів, які можуть зашкодити здоров’ю очей;
  • відмовитися від шкідливих звичок і намагатися уникати тютюнового диму;
  • своєчасно лікувати основні захворювання, дбати про здоров’я організму.